Росія в ООН: скандальні заяви, дезінформація та жорстка відповідь України
Під час останнього засідання Ради Безпеки ООН, скликаного через масовані удари РФ по цивільній інфраструктурі України, Росія в ООН знову вдалася до різкої риторики та маніпуляцій. Постпред РФ Василь Небензя дозволив собі заяву, яка викликала широкий резонанс: він назвав українців «витратним матеріалом», звинувативши Захід у нібито використанні України у війні проти Росії.
Ця заява прозвучала на тлі обговорення наслідків російських атак, що призвели до жертв серед мирного населення. При цьому сам Небензя демонстративно ігнорував виступ українського представника Андрія Мельника, який озвучував дані про загиблих цивільних.
У відповідь Україна в ООН зайняла жорстку позицію. Андрій Мельник закликав міжнародну спільноту посилити санкції проти Росії, особливо в енергетичному секторі, наголосивши, що доходи від експорту нафти прямо фінансують війну. За його словами, лише за один місяць Росія може отримати близько $10 млрд, які підуть не на соціальні потреби, а на виробництво зброї, зокрема дронів.
Окремо Мельник спростував заяви Росії про ситуацію в українській армії, назвавши їх дезінформацією. Він звернув увагу на серйозні втрати самої РФ — до 30–35 тисяч військових щомісяця — та проблеми з мобілізацією, які змушують Кремль вдаватися до примусу, залучаючи вразливі групи населення.
Також український дипломат підкреслив роль Росії як союзника Ірану та її участь у дестабілізації ситуації на Близькому Сході, включно з блокуванням важливих рішень у Радбезі ООН.
Загалом ситуація в ООН вкотре показала глибоку прірву між позиціями сторін: Росія продовжує просувати власні наративи, тоді як Україна наполягає на посиленні міжнародного тиску та реальних кроках для припинення війни.
Якби говорити від себе, по-людськи, то подібні заяви про «витратний матеріал» — це не просто дипломатичний цинізм, а ознака повного знецінення людського життя. Такі слова не випадкові — вони відображають логіку війни, де люди розглядаються як ресурс. І проблема в тому, що це стосується не лише українців, а й власних громадян Росії, яких так само масово кидають у війну.
Росія в ООН могла б використовувати свій статус для пошуку рішень і зниження напруги, але натомість обирає конфронтацію та риторику, яка лише поглиблює ізоляцію. І рано чи пізно за такі слова та дії доведеться відповідати — не лише політично, а й історично.